Цього року ми відсвяткували День Перемоги публікацією розслідування про те, хто і як підставив Україну під звинувачення у незаконній торгівлі зброєю у Лівії, а українських пілотів під ракети турецьких «Байрактарів».

Пропаганда не росте на порожньому місці

Як виявилося, знищені в Лівії літаки Іл-76, які «грушні» блоги та телеграм-канали називали «українськими», насправді, з високою долею ймовірності, належали бізнесмену індійського походження Джайдіпу Мірчандані (Jaideep Mirchandani), який був включений (а потім виключений) до санкційних списків США за надання допомоги сирійському режиму Башара Асада, а потім став фігурантом розслідувань поставок зброї до Лівії.

Однак Мірчандані організовував роботу не сам. Для створення схеми, яка дала можливість постачати зброю підрозділам фельдмаршала лівійських повстанців Халіфи Хафтара, якого офіційно підтримує Кремль, в Україні було створено низку компаній. Ці компанії були офіційними орендарями та операторами літаків, які через офшорні компанії-прокладки, ймовірно, належали Мірчандані та виконували вантажні рейси для «вагнерівців» до Лівії та країн Африки.

Російська пропаганда доклала багато зусиль, щоб переконати всіх у тому, що українська влада знала й активно підтримувала діяльність авіакомпаній, пов’язаних із Мірчандані, в тому, що стосується поставок зброї армії Халіфи Хафтара.

Однак трохи складнішим завданням для російських пропагандистів стала необхідність пояснити, як ті самі компанії та літаки перевозять зброю та техніку для «офіційних» російських військових інструкторів до Центрально-Африканської Республіки (ЦАР).

Разом із тим, російській пропаганді є на що спиратися! Це Державіаслужба України надала авіакомпаніям-операторам та їхнім літакам ліцензії та дозволи здійснювати перельоти до Лівії та інших гарячих точок. Це українські громадяни числяться засновниками компаній, які зверталися по дозволи до Державіаслужби.

Це українські спецслужби та правоохоронні органи ніяк не реагують на прямі зв’язки між українським бізнесом та російським ГРУ і Євгеном Пригожиним. Давайте розбиратися, хто кому тут Мірчандані.

Хіба я сторож літакам моїм?

У день, коли стало відомо про знищення в аеропорту Ель-Джуфри двох Іл-76, більшість російських та українських медіа написали, що це були українські літаки. Ними оперувала українська компанія «Європа Ейр» (ЄДРПОУ 38941487, заснована 18.10.2013), якою володіла українка — Катерина Павлівна Нефедова, 1953 року народження.

Як стало відомо у процесі розслідування, загалом компанія Нефедової «Європа Ейр» взяла в оренду та оперувала одночасно сімома літаками. Вони належали офшорній компанії Infinite Seal Inc., ймовірно, пов’язаній із Джайдіпом Мірчандані:

UR-CRP (1013409303);

UR-CMC (1013407230);

UR-EAB (1003403075);

UR-CRN (1023412399);

UR-BXS (1023411368);

UR-EAA (0033446350);

UR-COE (0093498974).

Ось вам справжні хитросплетіння логістичних схем. Вони використовуються для поставок зброї у місця, куди поставляти такі товари й не можна (хоч бажаючих і вистачає). Щоб розібратися, необхідно уважно вивчити історію кожного з цих бортів.

Однак спочатку ми підемо простішим шляхом та дізнаємося, як українка родом з Яготина стала оперувати повітряним флотом, який возить російську зброю? На даний момент усе, що можна дізнатися про Катерину Павлівну з відкритих джерел — це те, що вона перебуває у стані розірвання шлюбу. Про це йдеться на одному з сайтів-агрегаторів судових рішень. Втім, співчувати ніколи.

Там само написано, що пов’язаною особою у справі про встановлення факту розірвання шлюбу є чоловік на ім’я ЕЛЬ-ЮНЕС ХАСАН МОХАМЕД ХАСАН АБЕД. Відповідна ухвала Дарницького районного суду міста Києва у справі №753/19944/20 говорить про те, що Хасан Мохамед Ель-Юнес є громадянином (підданим) Хашимітського Королівства Йорданії.

Прізвище «Нефедова» є досить поширеним в Україні. Втім, якщо додати по-батькові «Хасанович» чи «Хасанівна», пошук стає ефективнішим. Саме тому досить легко вдалося знайти особу на ім’я Руслана Хасанівна Нефедова. Вона виявилася помічницею (на платній основі) депутата Верховної Ради України четвертого скликання Льовіна Анатолія Івановича.

Пан Льовін відомий тим, що неодноразово ставав фігурантом пропагандистських пасквілів грушного блогу «diana mihailova». Хоча, як ми зрозуміли з попередніх серій цього розслідування, таким чином російське ГРУ прикриває свої оборудки. Заодно відводячи від себе підозру та звинувачуючи Україну.

Крім того, сама Руслана Нефедова засвітилася разом із Джайдіпом Мірчандані, коли 8 листопада 2016 року вони відвідували КП «Міжнародний аеропорт «Миколаїв». Там вони з’явились як закордонні інвестори від імені компанії, що офіційно належить Мірчандані — «Sky One FZE». В офіційному листі було вказано:Руслана Нефедова є персональною помічницею Мірчандані.

Делегацію «інвесторів» зустрічав екс-перший заступник голови обласної ради Михайло Соколов. Натомість губернатор Миколаївщини Олексій Савченко залишися необізнаним про те, хто і навіщо приїжджав. Місцева преса досить прискіпливо висвітлювала візит. Із Мірчандані спілкувалися представники приймаючої сторони: Костянтин Жело (екс-директор КП «Міжнародний аеропорт «Миколаїв») та чинний директор КП «МАМ» Андрій Семенов.

Спиною до фотографа на світлині, ймовірно, сидить саме Руслана Нефедова — дочка власниці ТОВ «Європа Ейр». Одразу після знищення літаків у Ель-Джуфрі про цей епізод згадав тільки одеський журналіст Олександр Коваленко.

Головне в розслідуваннях — не вийти на себе

Літаки, які могли возити зброю для «вагнерівців» до Лівії та ЦАР, належать Джайдіпу Мірчандані. А донька власниці компанії-оператора Руслана Нефедова є його особистою помічницею. Попри ці моменти, очевидним фактом є наступне: хтось безпосередньо в Україні приймав рішення та надавав свої ресурси для того, щоб отримувати всі необхідні державні документи. В тому числі й ті, що стосувалися ремонту літаків. Сюди ж додайте інші дрібні потреби — хоча б їх реєстрацію та ліцензування в Україні.

Іншими словами, інформація про діяльність авіакомпаній-операторів не могла пройти повз Службу безпеки України. Це доводить і запис телефонної розмови між президентом корпорації «Титан» Анатолієм Льовіним, помічницею якого також була Руслана Нефедова, та трагічно загиблою у авіакатастрофі під Тегераном Оленою Малаховою — формальною власницею третього літака, спаленого «вагнерівцями» в аеропорту Місурата (Лівія).

Переносимось у серпень 2020 року. Минув рік після подій у Лівії та півроку від загибелі Олени Малахової. І от, громадська організація «Стоп Корупції» організувала для Анатолія Льовіна прес-конференцію. Там він оприлюднив запис телефонної розмови з Оленою Малаховою, в ході якої вона звинувачує співробітників Департаменту контррозвідувального захисту економіки СБУ в отриманні хабарів.

Льовін стверджує: СБУ таким чином хотіло віджати підконтрольне йому підприємство ТОВ «УРАРП». Водночас сам Льовін (точніше, пов’язані з ним підприємства) були і є фігурантами низки кримінальних проваджень: №№ 22015101110000040, 12016100090000706, 12016100090014815, 42015000000000111.

Роль самого Льовіна у схемах із постачанням вантажів у підембаргову Лівію встановити важко. Скоріше за все, саме на його підприємствах здійснювався ремонт двигунів для літаків, що використовувалися для повітряного мосту між Фуджейрою та Ель-Джуфрою. Однак його публічні свідчення є вкрай важливими, щоб відповісти на запитання — чому СБУ ніяк не реагувала на ситуацію з літаками в Лівії.

До того ж, це чергове підтвердження того факту, що після реформи СБУ має втратити невластиві їй функції. Оскільки застосовуються ці можливості далеко не за призначенням.

Так чи інакше, досить чітко видно — галузь послуг повітряного транспорту в Україні є досить вузькою. Тому залишити щось непоміченим тут дуже важко. Дочка власниці знищених Ілів Катерини Нефедової — Руслана — була помічницею Льовіна та Мірчандані. Льовін був бізнес-партнером Малахової, яка була власницею третього спаленого Іла.

На жаль, поки що не вдається встановити роль та місце перебування чоловіка Катерини Нефедової — йорданця Хасана Ель Юнеса. Однак я припускаю, що він міг зіграти у створенні схеми з оренди вантажних літаків далеко не останню роль.

Спадщина Катерини Нефедової

Цикл розслідувань, чергову серію якого ви зараз читаєте, почався з короткого відео. На російському телебаченні вийшов сюжет, в якому пропагандист Рогаткін показав, як вантажний Іл-76 привіз до столиці ЦАР (точніше, аеропорту Бангі) російську військову техніку та зброю.

Літак був ідентифікований як EX-76003 (серійний номер 1033418596). Згідно з даними відкритих джерел, він належав українській компанії ТОВ «Флай Скай Ейрланз».

Ця українська компанія з’явилась 14 червня 2019 року. Батько-засновник — киянин на ім’я Кравченко Віктор Олексійович. Пізніше корпоративні права перейшли до Резніченка Олександра Сергійовича. Цікавим фактом є те, що людина на ім’я Кравченко Віктор Олексійович у 2004 році посідала посаду директора ТОВ «Флайт Сервіс ЛТД», який контролюється Анатолієм Льовіним через його концерн «Титан».

Російський онлайн-сервіс «Russian planes» містить інформацію про п’ять літаків, якими оперує українська компанія Fly Sky Airlines:

EX-76003 (1033418596), вже згаданий у попередньому розслідуванні Іл-76, який привіз зброю для «вагнерівців» у ЦАР. До Fly Sky Airlines ним оперувала казахстанська компанія Azee Air, доки в неї не відібрали ліцензію за порушення ембарго в Лівії;

UR-FSD (1023411368), який так само був переданий від Azee Air та змінив бортовий номер з UP-I7660. До Azee Air ним оперувала «Європа Ейр» під бортовим номером UR-BXS;

UR-FSC (1023412399), літак, що був переданий від ТОВ «Європа Ейр», яка оперувала ним під бортовим номером UR-CRN;

UR-FSE (1003403075), так само переданий від «Європа Ейр» та змінив бортовий номер з UR-EAB;

UR-COE (0093498974), переданий від «Європа Ейр». Цього разу власники не стали заморочуватися зі зміною бортового номеру. Примітно, що до «Європа Ейр» літак належав вірменській авіакомпанії «Ветеран», про яку я писав у попередній серії(і, яка, ймовірно, також пов’язана з Джайдіпом Мірчандані).

Чотирма з п’яти літаків, якими зараз оперує «Флай Скай Ейрлайнз», володіла компанія«Європа Ейр» Катерини Нефедової. Два з п’яти цих літаків були під контролем Azee Air, яку звинувачують у порушенні ембарго. І «Європа Ейр», і Azee Air, ймовірно, тісно пов’язані з Джайдіпом Мірчандані.

Як бачимо, зареєстровані в Україні компанії обмінюються вантажними літаками як пиріжками. Ще й прямо під носом у правоохоронних органів. Можливо, у цьому процесі не було б на що й звертати увагу… Якби не перманентна російська істерика щодо того, що ці літаки здійснюють незаконні переміщення зброї. Можливо, і на російських пропагандистів не треба було б звертати увагу. Але маємо звіти Ради Безпеки ООН, які містять таку саму інформацію.

Тож будемо уважно спостерігати за процесом прийняття нового законопроекту про СБУ. Скоріше за все, без докорінної реформи ситуація не зміниться.